Кухарчик АРАХОСІЯ ЗА ДАНИМИ ДАВНЬОПЕРСЬКИХ ЦАРСЬКИХ НАПИСІВ

АРАХОСІЯ ЗА ДАНИМИ ДАВНЬОПЕРСЬКИХ ЦАРСЬКИХ НАПИСІВ

Ю. С. Кухарчик

PhD Student Belarusian State University 6, Krasnoarmeyskaya Str., Minsk, 220030, Belarus kukharchyksch44@gmail.com

В роботі розглядається положення Арахосії в системі управління захоплених перськими царями територій на базі давньоперських царських написів. Давньоперські царські написи – це корпус письмових джерел, створених у IV–VI ст. до н. е., в яких міститься традиційний звід dahyu, що включає список підвладних персам територій. Серед них згадується Harahuvatiš (Арахосія). Вона згадується в різних написах перських царів, таких як DB, DPE, DNa, DSe, DSm, XPh, DSf. Harahuvatiš (Арахосія) являє собою велику територію в басейні річок Аргентаба, Аргостана та Газні, на північ від Гедросії, яка була населена іранськими племенами. Давньоперською форма назви цієї території є еквівалентом санк. Sárasvatī- і дослівно вона означає “багата водами”, і названа так відповідно до головної річки регіону. Згідно до географічного опису Відевдата Арахосія, згадується в списку кращих країн, створених Ахуромаздою, тобто її населення, ймовірно, в більшості своїй, дотримується вчення Заратуштри і виконує ті ж ритуали, які прописані в Авесті. Бехістунський напис згадує Арахосію в зв’язку з повстаннями, що охопили імперію в перші роки правління Дарія. Однак вона не була окремим центром повстання, а її населення підтримало повстання Вах’єздати, оскільки згідно до Бехістунського напису керівник повстання не названий, а була використана конструкція “людина, яка була начальником тієї армії, яка Вах’єздата послав проти Віва” (DB III.70-71). Оскільки написи ахеменідських царів часто супроводжують рельєфні малюнки, то ми можемо визначити і деякі етнічні особливості жителів Арахосії.

Ключові слова: Арахосія, давньоперські царські написи, Бехістунський напис

Доісламський Близький Схід 2021, (2):99-108

https://doi.org/10.15407/preislamic2021.02.099

Повний текст (PDF)

REFERENCES

Абаев В. И. Из иранской ономастики // История Иранского государства и культуры: К 2500-летию Иранского государства / Ред. Б. Г. Гафуров. Москва, 1971.

Дандамаев М. А. Иран при первых Ахеменидах (VI в. до н. э.). Москва, 1963.

Дандамаев М. А., Луконин В. Г. Культура и экономика Древнего Ирана. Москва, 1980.

Медведская И. Н. Древний Иран накануне империй (IX–VI вв. до н. э.). История Мидийского царства. Санкт-Петербург, 2010.

Паркер В. О чем умалчивает Геродот. Заметки о передаче сведений о киммерийцах у греческих авторов помимо Геродота // Вестник древней истории. 1998. № 4.

Яценко С. А. Враги из Средней Азии в искусстве империи Ахеменидов // Вопросы археологии Казахстана / Ред. А. З. Бейсенов. Алматы, 2011a.

Яценко С. А. Северное Причерноморье и Ахемениды: некоторые аспекты взаимоотношений // Боспорский феномен. Население, языки, контакты. Материалы международной научной конференции, 22–25 ноября 2011 г. Санкт-Петербург, 2011б.

Bowman R. A. Aramaic Ritual Texts from Persepolis. Chicago, 1970.

Bartholomae Chr. Altiranisches Wörterbuch. Strassburg, 1904.

Kent R. G. Old Persian: Grammar, Text, Lexicon. New Haven, 1950.

King L. The sculptures and inscription of Darius the Great on the rock of Behistūn in Persia. London, 1907.

Schmidt E. Persepolis I: Structures, Reliefs, Inscriptions. Chicago, 1953.

Schmidt E. Persepolis III: Royal Tombs and Other Monuments. Chicago, 1970.

Schmitt R. The Bisitun Inscriptions of Darius the Great Old Persian Text. London, 1991.

Tolman H. C. A Guide to the Old Persian Inscriptions. Tennessee, 1908.