Заплетнюк ЦАРИЦЯ АНХЕСЕНАМОН ТА КРИЗА АМАРНСЬКОЇ ДИНАСТІЇ

ЦАРИЦЯ АНХЕСЕНАМОН ТА КРИЗА АМАРНСЬКОЇ ДИНАСТІЇ

O. А. Заплетнюк 

PhD (History) PhD candidate in Egyptology Swansea University United Kingdom olga.zapletniuk@gmail.com

Стаття присвячена дослідженню ролі давньоєгипетської цариці Анхесенамон у політичній кризі в Стародавньому Єгипті в Постамарнський період та впливу її діяльності на міжнародну ситуацію на Близькому Сході. Анхесенамон (Анхесенпаатон) (бл. 1345–1323 до н. е.) була ключовою постаттю в Постамарнську добу в боротьбі за єгипетський престол, що призвело до його узурпації візиром Еє і до падіння Амарнської династії. Незважаючи на те що в історіографії Анхесенамон залишається в тіні свого знаменитого чоловіка Тутанхамона та його наступників, археологічні та наративні джерела свідчать про те, що вона вела активну боротьбу за владу та діяла як законна спадкоємиця і правителька. Авторка робить висновок, що наявність протистояння між Анхесенамон, Еє та Хоремхебом за трон Тутанхамона вказує на те, що ні Еє, ні Хоремхеб не були представниками царської династії і не мали прав на єгипетський престол.

Ключові слова: Стародавній Єгипет, Анхесенамон, Тутанхамон, Амарнський період, Ехнатон

Доісламський Близький Схід 2021, (2):61-68

https://doi.org/10.15407/preislamic2021.02.061

Повний текст (PDF)

REFERENCES

Заплетнюк О. А. Малий Гімн Атону // Сходознавство. 2014. № 67. https://doi.org/10.15407/skhodoznavstvo2014.67.039

Заплетнюк О. А. Послаблення царської влади після смерті фараона Ехнатона. Єгипетська “контрреформація” // Молодий вчений. 2016. No. 3.

Заплетнюк О. А. Текст прикордонних стел “Раннього проголошення” Амарнського періоду // Сходознавство. 2020. № 85. https://doi.org/10.15407/skhodoznavstvo2020.85.069

Breyer F. Egyptological remarks concerning Dahamunzu // Ägypten und Levante, 2010. Vol. 20. https://doi.org/10.1553/AEundL20s445

Bryce T. R. The Death of Niphururiya and its Aftermath // The Journal of Egyptian Archaeology, 1990. Vol. 76. https://doi.org/10.1177/030751339007600108

Dodson A. Amarna sunset: Nefertiti, Tutankhamun, Ay, Horemheb and the Egyptian Counter-Reformation. Cairo, 2009.

Dodson A. Nefertiti: Queen and Pharaoh of Egypt. Cairo, 2020.

Drenkhahn R. Eine Umbettung Tutanchamun? // Mitteilungen des Deutschen Instituts für Ägyptische Altertumskunde in Kairo. 1983. Bd. 39.

Eaton-Krauss M., Graefe E. The Small Golden Shrine from the Tomb of Tutankhamun. Oxford, 1985.

Hagen F. A sun-shade temple of Princess Ankhesenpaaten in Memphis? // The Journal of Egyptian Archaeology. 2011. Vol. 97. https://doi.org/10.1177/030751331109700118

Hornung E., Krauss R. and Warburton D. A. Ancient Egyptian Chronology. Lieden – Boston, 2006. https://doi.org/10.1163/9789047404002

Kawai N. Ay versus Horemheb: The Political Situation in the Late of Eighteenth Dynasty Revisted // The Journal of Egyptian History. 2010. Vol. 3. https://doi.org/10.1163/187416610X541727

Murnane W. J. Texts from the Amarna Period in Egypt. Atlanta, 1995.

Murnane W. J., Charles C. van Siclen III. The Boundary Stelae of Akhenaten. London, 1993.

Newberry E. P. King Ay, The Successor of Tutankhamun // The Journal of Egyptian Archaeology. 1932. Vol. 18. https://doi.org/10.1177/030751333201800107

Redford D. History and Chronology of the Eighteenth Dynasty of Egypt. Toronto, 1967. https://doi.org/10.3138/9781487574918

Reeves N. The Complete Tutankhamun. Cairo, 2005.

Robins G. Proportion and Style in Ancient Egyptian Art. Austin, 1994.

Seele K. C. King Ay and the Close of the Amarna Age // Journal of Near Eastern Studies. 1955. Vol. 14 (3). https://doi.org/10.1086/371266

Shulman A. R. Ankhesenamūn, Nofretity, and the Amka Affair // Journal of the American Research Center in Egypt. 1978. Vol. 15. https://doi.org/10.2307/40000129